Як відомо,
майно, яке належить подружжю, поділяється на загальну, спільну і особисту приватну власність.
Реєстрація шлюбу за загальними правилами, якщо інше не встановлено шлюбним договором, є підставою для виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно. При цьому не важливо, якими були юридичні підстави його придбання - покупка, обмін, придбання в кредит. Також не має значення, ким із подружжя було придбано майно, важливим є те, що це сталося під час шлюбу. Разом з тим, незалежно від наявності шлюбу, кожен з подружжя може мати майно, яке належить на праві власності йому особисто (роздільне майно). Сімейний кодекс України закріпив термін «особиста приватна власність дружини та чоловіка». (Глава 7 Сімейного кодексу Украни.) Відповідно до ст. 57 СК роздільним є майно, яке кожен з подружжя придбав до шлюбу. Майно, яке було придбано дружиною, чоловіком до реєстрації шлюбу, зберігає режим роздільності незалежно від тривалості шлюбу, навіть якщо цим майном користувався не тільки власник, але й інший із подружжя. Слід роз'яснити ситуацію щодо речей, які придбані до шлюбу, але були збільшені в цінності в період шлюбу. Наприклад, якщо будинок належав дружині до шлюбу, а в період шлюбу до нього прибудували ще одну частину, то в разі спору будинок визнається особистою власністю дружини, а прибудова - спільною сумісною власністю подружжя, тому що ця прибудова була побудована за спільні кошти.
До роздільного також належить майно, придбане кожним з подружжя під час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Хоч і дружини мають спільні майнові інтереси, і разом укладають різноманітні угоди, кожен з них може виступати також самостійним учасником цивільних правовідносин. У результаті цього дружина або чоловік під час шлюбу можуть отримати у власність майно на підставі договору дарування. У цьому випадку майно є роздільним і належить тому з подружжя, хто отримав його в дар. Таке майно слід відрізняти від майна, яке за час шлюбу було подаровано обом подружжю і належить їм на праві спільної сумісної власності. Майно, отримане в порядку спадкування за законом, або до заповітом, відноситься до роздільного майна одного з подружжя. Як дружина так і чоловік, після смерті своїх родичів, оформляють на себе їх спадкове майно у нотаріуса і отримують, як доказ, свідоцтво в порядку спадкування на своє ім'я.
Сімейний кодекс відображає важливе правило, відповідно до якого майно, придбане кожним з подружжя під час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто, є роздільним майном. Маються на увазі гроші, які отримані до шлюбу, або під час шлюбу за реалізоване майно, яке належало одному з подружжя до шлюбу, отримані за договором дарування, або в порядку спадкування. Особистою власністю є премії, нагороди, якими нагороджений один з подружжя за особисті заслуги, відшкодування моральної шкоди конкретній особі, і страхові суми по обов'язковому або добровільним особистим страхуванням, отримані дружиною, чоловіком.
До 2011 року статус роздільного майна подружжя мало майно, придбане одним з них під час шлюбу внаслідок безоплатної приватизації, але тепер за статтею 61 Сімейного кодексу України таке майно вважається об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Визначити правовий джерело виникнення права приватної особистої власності на майно одного з подружжя можливо за свідченням про право власності на спадкове майно. Наприклад, договором дарування; купівлі-продажу, в якому визначена дата його придбання, тобто можна встановити, що майно придбано до реєстрації шлюбу. Тому зрозуміло, що договір щодо розпорядження майном, який подається для нотаріального посвідчення, може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя на відчуження (продаж, дарування та інше) майна у випадку, якщо з правовстановлюючого документа, договору, укладеного між подружжям, свідоцтва про шлюбі та інших документів випливає, що таке майно є особистою приватною власністю одного з подружжя. Тобто придбано до реєстрації шлюбу, під час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним договором або іншим договором, укладеним між подружжям, договором дарування або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто.
З вищезазначеного зрозуміло, що, незважаючи на спільне життя і побут, деякі види майна належать кожному з подружжя окремо. У юридичному сенсі вони є чужими для іншого з подружжя, тобто такими, які не перебувають у його власності. У реальному житті подружжя, як правило, без проблем користуються речами, які знаходяться у власності лише одного з них (житлом, автомобілем, телевізором, меблями, і тому подібне). Хочу звернути вашу увагу на те, що стаття 59 Сімейного кодексу України містить умову щодо дій одного з подружжя, який є власником: володіння, користування і розпорядження майном має здійснюватися з урахуванням інтересів сім'ї і, перш за все, дітей. Але це більшою мірою стосується моралі, ніж закону.
